вірші

Простягни мені руку –
Я вибилась зовсім із сил.
Наді мною зависнув
Оголений меч, що карає.
І на цілому світі,
Кому б це боліло, немає.
Порятуй – простягни
Мені краплю живої роси.

Ти ж так любиш людей.
Тобі кожна травинка щемить.
Зупинися на мить –
І я теж із людей, я – людина!
Може, стане ця мить
Тим, що зватиму – щасна година.
А не стане, то що ж,
Все одно, зупинися на мить!