вірші

По той бік Галактики, може, існує Щось.
Може, воно і не зветься життям, а чимсь іншим.
Я не дізнаюсь, чи ходить лісами там лось,
І чи підвозять розумні створіння рікші.

Я лише знаю, що дуже коротке Життя.
В нас, на Землі, щоб хоч дещо про нього дізнатись.
І не втекти, не сховатися від небуття,
Й часу не досить, щоб в нього достойно зібратись.

Дякую долі за те, що живу і жила
На голубій і прекрасній, мов казка, планеті.
Вірю, хоч знаю, що дуже надія мала,
В те, що відступиться час від людини, не втопиться в Леті.

Жодна жива і достойна, щоб збутись, судьба.
Всі будуть вічні, як в задумці Божій найпершій.
Не відстраждало ще людство за гріх свій хіба,
Щоб заслужити свій рай, передчасно не вмерши?