вірші

Оце твоя поезія – вода!
Одною нею ти не будеш ситий.
Ще хліба, хліба, хліба ще – біда, –
І ось він – хліб –щоденним потом вмитий.

Поезія годує міражі,
Твоїх очей шаленство вабить сміло.
Але безумства розуму чужі,
Коли вже тільки хліба просить тіло.

Поезія – ілюзія, дурман,
В очах закритий хміль галюцинацій.
Омана з найпідступніших оман,
Це білий мед, що спитий із акацій.

В якої запах – теж дурман, атож!
Весною все дурман – п’янить і манить.
Я пробувала жити з цим – і що ж –
Бажання хліба мрії мої ранить.

На жаль, робота те, за що їм хліб.
Поезія – то ніби й не робота.
Вона й не вимага для себе німб,
Бо німб – для хліба, що кладеш до рота.

Та хоч запити є чим – не біда!
Ото на те й поезія – вода!