вірші

«Я також жовтий лист, і я давно вже в’яну...» Ламартин

О, як він кружеля, цей жовтий лист в алеї,
Де він повільно йде – алея шелестить.
І ближчого нікого у нього, окрім неї, –
О, говори, алеє, ти ж можеш говорить.
Порозмовляй із ним – він замкнено-похмурий,
Візьми його печаль – вона мені болить.
Які ж бо неприступні душі цієї мури,
Яка коротка надто життя людського мить...
А він все кружеля, отой листок опалий.
І лащиться до нього своїм шорстким лицем.
Та ж я той жовтий лист, мене вітри зірвали...
Почуй хоча б оце...Почуй хоча б оце...
О, як він кружеля, цей жовтий лист в алеї...
Шепоче: обережніш, гляди, не придави...
Це ж я той жовтий лист, мене придавлять глеєм...
Візьми мене, врятуй, спинися і злови...