вірші

Німий

Він руку підніма для щирого вітання,
В поклоні схилиться й розхилиться за мить.
І посмішка незмінна защемить –
Чи посмішка, чи залишки ридання.

Він вміє все робить, він майстер на всі руки.
І зроду ще нікому він злого не зробив.
Він працював і дихав, а дихав, значить, жив.
Якщо й страждав, то як же він міг сказать про муки?

Обділений на світі цьому словом,
Він добре знав Добра чудову мову –
І ним в житті своєму говорив.

Він цих рядків не може прочитати,
Але він чує світ, що сам створив,
З проникливістю гострою дитяти.