вірші

Неба лазур загорнула мене у шаль.
Дим з димаря оком лазурі поблимує.
Ілюзій лазур мене, все-таки, трохи підтримує
Сміхом лазурі, очима лазурі, губами лазурі –
Та й щастя – лазурі шал.

Снігу лазур припадає до ніг облесно.
Повітря тремтяче оком лазурі поблимує.
Ілюзій лазур нездійсненна – і це мене стримує
Сміятись лазурно, дивитись лазурно, тебе цілувати лазурно –
І в водну лазур я боюсь опускати весла.

Не пливу, а жду течії.
Понесе мене, а чи ні?
Як залишуся – стану ряскою –
Нічиєю лазурною казкою...