вірші

Коли минають весни і роки
разом із ними назавжди минають,
і всі, що зустрічалися, дурки
таки ввірвали шмат якогось раю,
а всі розумні так, як і колись,
фатально тягнуть нездоланну ношу,
милуючись хоч іноді, як ввись
птахи злітають в день ясний, хороший,
коли здається, що тебе довік
ніхто й ніколи вже не зрозуміє,
і погляд свій печальний з-під повік
сховати за веселістю не вмієш,
і дивним видається раз у раз,
що й досі душу міцно не припнула, –
тоді все добре. Все якраз гаразд.
Хіба що молодість твоя давно минула.