вірші

Із смолоскипів вечора прийшов.
З вогню прийшов, прекрасний і безжальний.
Не витер на порозі підошов –
З собою вніс усі свої скрижалі.

Усе, що мав у пам’яті й в душі,
Усе, чим жив, приніс мені з собою.
Нічого, час – він справжній розрушій,
Старе забудеться. Минуле супокою

Вже апріорі сповнене. Але
Ще треба з ним якось навчитись жити.
На те воно й було, оте старе,
Аби по ньому довго ще тужити.

Та якось буде. Головне – прийшов.
Ну що ж, проходь, чого ж ти на порозі.
Любов важка, якщо вона любов,
А не примара у любовній тозі.