вірші

І страшно, і красиво –
Пливти серед латаття.
Жовті квіти гордо вистромили
З води голівки і горять,
Мов жовте полум’я
Безлічі свічок на воді.
А розлоге темно-зелене листя,
Розставлене на річчиній гладі,
Немов тарелі на скатертині
Для святкового обіду.
Здрастуй, Природо!
Я прийшла до тебе в гості.
Може, ти й не мене чекаєш,
Та я прийшла.
Я скажу тобі безліч гарних слів
Тихо-тихо...
Яка ж ти ошатна, яка гармонійна
І завжди святкова...
Знаю, знаю, в твого Творця
Вишуканий смак...
Але ж і ти молодчина,
Бо твій Творець створив і мене,
Але ж я точно знаю,
Як багато треба працювати над собою,
Аби світитися зсередини
Невидимим світлом одухотворення...