вірші

Гіркота. Глупота. Глухота.
Духота. Спекота. Темнота.
Біле-біле обличчя листа.
Пісня стерлася – вийшла не та.

А від свічки лиш тінь на папір.
Мов худющий заляканий звір.
Тінь тремтить і в руці олівець –
Порятунок розбитих сердець.

У поета ж бо безліч сердець
І у кожнім...Та хай йому грець...
Бо насправді те серце одне,
Все, що в кожнім, його не мине...

Його кожне з сердець розрива.
Все болить – і роса, і трава.
Кожна гілочка б’є по щоках,
Кожна пташка тріпоче в руках.

Духота. Спекота. Темнота.
Пісня стерлася – вийшла не та.
Догорає вже свічка моя.
Тінь тремтить на папері – то я.