вірші

Дзюркочуть дитячі ясні голоси
Прозоріш струмочка, прозоріш роси,
Дзвінким камертоном земної краси.

То граються діти, не знають, що гра –
Доросле життя. О, щаслива пора, –
Санчата і сніг, і пухнаста гора.

І снігу набилося в ніздрі і в рот.
І зовсім, ну зовсім ніяких турбот.
Угору-униз і крутий розворот.

І бісики з личка вистрибують: от!