вірші

Дощі приносять сон, апатію, недужість.
Хилюся, мов півонія, чекаючи ножа.
Але яка гірка моя стійка байдужість –
Шкідлива, небезпечна, так само, як іржа.

Але наперекір кричу усьому світу,
Що буря не пригне мене, як цих квіток кущі.
Усі, усі почуйте, як буду я радіти,
Хоча б тому, що в мене є на світі цім дощі.