вірші

Дощі

Боже, чому ти плачеш?
Адже на небі тільки ти?
Немає ж більш нікого,
Хто б міг там плакати,
Так безперервно плакати,
Щоб сльози лилися з неба
Вже стільки днів і ночей...
Що там сталося, на небесах?
Що ти оплакуєш?
Кого ти оплакуєш?
Адже кожен, хто вірує,
Що ти його любиш,
Подумає: мене...
І опечалиться...
Кожному хочеться жити.
Боже, чому ти так плачеш?
Не те, щоб я пхалася в твої справи,
Але ж ти теж маєш очі,
То чи є кому втерти твої сльози?
Любити – це значить жаліти...
То чому ж ти так гірко плачеш?
Зовсім, як людина...