вірші

Блискавка

Не літаю – живу, не живу, а літаю.
А життя, ніби блискавки смертний політ.
Захисну оболонку спалила дотла я.

Виноград не проснувся, сміється вві сні,
Бо і в холод лютневий нуртується соком.
Йому грона смарагдові сняться ясні.

Так і я в дні сьогоднішнім сповнююсь дивом.
Я від холоду й мороку трохи тремчу.
Чую запахи літа всім тілом – й щаслива.

Це надія, це прагнення жити на світі.
Кожна жилка моя у бажанні тепла.
Я зігрітися хочу і хочу зігріти.

Але блискавка – жах, вона може спалити.
Я сестра їй, ми рідні за спалахом душ.
І наш смертний політ – це лиш прагнення жити.

Так, життя – ніби блискавки смертний політ,
Бо і в холод лютневий нуртується соком.
Я від холоду й мороку трохи тремчу.
Кожна жилка моя у бажанні тепла.
Я сестра їй, ми рідні за спалахом душ.