вірші

А можна було б знайти тепліше містечко.
Нидіння на службі частенько гріє.
Та ще коли маєш характер овечки –
Все буде добре – живи, надіє!

А ще коли й мрія нікуди не кличе,
Бо йде паралельно міщанській мрії.
А ще коли вимуштрувати добру звичку –
Думати по команді – й вона зігріє.

Так, можна було б...бо на кожному кроці,
Куди не поткнешся, побачиш те саме –
Служаки шукають піщинку ув оці,
Себе помістивши в золочені рами.

І сиплються в скроєні добре кишені
Нічим не заслужені тихі блага.
І вирази зверхні облич їх блаженних –
То суть досконалість і самоповага.

Так, можна б знайти і тепленьке містечко.
Ніхто б не закинув, хіба б зурочив.
І днів монотонних тяглася б вервечка.
І, може, й жилося б...І, мо...А не хочу!