вірші

Жіноче

Катуюсь день, катуюсь ніч,
І мозок стискують лещата...
Собі прощаю непочате
Великодушно. Віч-на-віч.

Та чи простить мене маля –
Таке безпомічне і щире,
Єдине, що приносить силу
І що хоч трохи окриля.

Та чи простить твоє ім’я –
Таке високе й небуденне.
Пече мене крилом вогненним,
Гукає в світ мене здаля.

А я лиш голову схилю,
Навіки побутом прип’ята,
Смиренно в чергах розіп’ята,
Про щось високеє молю...