вірші

Як довго ми лежали нерухомо...
Мов тяжко хворі.
Мов на все плювать.
Байдужість розповзалась, мов саркома.
Яку ніхто не вміє лікувать.
Пили у безнадії голі й босі,
І мову, й матір вчились продавать,
І де ж було набрати стільки проса,
Щоб пролежні країні лікувать?