вірші

Вірш, написаний на Різдво

Немає свята, але є зима.
Я перед нею не свята й не грішна.
Сьогодні я проснулась тихим віршем
І не впізнала знов себе сама.
Я білий смуток, світла, як печаль,
Крізь промені ранкові біла-біла.
Я так собі нестерпно наболіла,
Але мені не жаль себе, не жаль.
Ці білі квіти в чистім кришталі
Єдині свідки нашої розмови.
Я не змогла ні в спогаді, ні в слові
Лишитись з Вами, лиш мої жалі
Зосталися. А Ви собі пішли.
Забрали ранок невідступно білий.
Лишили сонце на колючий іній –
Малюнок недоторкано-смішний.
Проснулась біла з ночі на Різдво.
Я тільки Вам здавалася звичайна.
Сама ж я знала: я не жінка – чайка.
Мене штормовим вітром принесло.