вірші

Весна

Весна холодна. Я втрачаю хист –
Ніяк не можу висадить жоржини.
А молоденькі пагони ожини
Розштовхують осінній падолист.

Як світиться прозоро свіжий ліс!
Яка вода наповнила криниці!
В які яскраві і рясні спідниці
Вдяглися луки між вербових кіс...

Де камінь точить річечка гірська,
В безмежжі десь, на Іксі чи Плутоні,
В своїм раю одна серед нейтронів
Нарешті світ побачила зблизька...

А чоловік, якого я люблю,
Живе спокійно і саджає липи...
Дверима в мою душу він не рипне
І не пригріє посмішку мою...