вірші

Українці

«Ми ще живі. Але немає нас.
І вже ніколи нас, ніколи вже не буде»
З незакінченого вірша

Прийшли із Космосу і сіли на Землі,
Посеред світу зупинивши стопи.
Немов мачинки Всесвіту малі,
Межею поміж Азії й Європи.

Плацдарм для чужоземних підошов.
Акустика відмінна, як для грому.
Найвищий Розум вже б до нас зійшов,
Але ж ми зруйнували космодроми.

Ми сонячні, а живемо в імлі.
У нас що вік – то смертоносний, грізний.
То місія така в нас на Землі –
Приймати всі найтяжчі катаклізми?