вірші

Такий, мов з казки, гарний та пригожий...
Так здивував, а я не ждала див.
Він мовив твердо, як один лиш може,
Безмежно просто: – Я б тобі служив...

При цьому ані пафосу, ні пози.
Ні показних, з відтінком фарсу, мук.
Все так було наближено до прози,
Окрім моїх ледь-ледь тремтячих рук.

І я, емансипована, сучасна, –
Не зрозуміє, хто не пережив, –
Стояла і розчулена й нещасна,
Оте зачувши: «Я б тобі служив...»