вірші

Спроба телефонної розмови

Скажи щось хороше, бо скоро зв'язок обірветься.
Там черга нуртує і більше немає монет.
А там, на край світу, як серце в тобі обізветься,
Ти видавиш, врешті, черговий якийсь комплімент.

Я трубку затисла і що вже казати не знаю.
Ця пустка у світі – її не заповниш слізьми.
Від черги до мене сваритись іде той, що скраю.
О боже... Монету мені простягає: візьми...

О, як ти неспішно говориш про справи насущні...
Немовби немає тобі небуденніших справ.
О, Господи, я шепочу, та спаси ж наші душі,
Які вже не ждуть ані гір, ні лугів, ні отав...

Алло, ну алло, адже маємо десь півхвилини.
Зневаж кабінет і зірвися на стогін чи крик.
...Твій голос далекий, неначе теплична рослина,
Стихав, мов схилявсь на морозі. Аж поки не зник...