вірші

Шукання

Все мала: здоровий з насінням мішок.
І короб, і руки, і вітер.
Не слухала вперто благенький смішок,
Лиш вартий, щоб ноги хтось витер.

І віяла зерно на вітрі сама,
Боялась, що втрачу найкраще.
Але на порозі вже стала зима
І діло моє надпропаще.

А погляд усе у той клунок пірна –
Ні істини в нім, ні копійки.
Мов мала багато-багато зерна –
Лишилася тільки одвійки.