вірші

Садівник

Ти згоден на любов, яка болить?
Геть заступивши все в твоєму серці...
Не вперше мовить скептик:
– Відречеться ж.
Усе мина. І це мине, як мить.

Мій майстер... Мій митець... Мій садівник...
Ніхто не знає, що горить, не зник
Вогонь в твоїй душі. О, ні, не зник...
Я – дичка з лісу. Ти – мій садівник.
Але ти дуже мудрий садівник...

Я прийнялась. І є у мене ціль:
Підтвердити твоє високе вміння.
Ти – мій владар. А я – твоє творіння.
Тож уростаю молодим корінням
У кожну жилку на твоїй руці.
І в серце проростаю звідусіль.

Мій майстер. Мій митець. Мій садівник...
Згубити схочеш – в серце своє ціль...