вірші

Прости нас, Україно. Всіх прости.
Ми винні в тім, що схаменулись пізно.
Вже й дерева не стало на хрести,
То вже давно клепаємо залізні.

І досі п’яти нам лоскоче страх.
А як же далі? Як же далі жити?
Ступаємо й танцюєм на горбах,
Бо вже нам більше нікуди ступити.