вірші

Покотиться тепла
Коню по загривку сльоза.
Росою сріблястий,
Пощерблений місяць зависне.
І повагом вийде
З діброви чорнявий козак,
І конику свисне.

Ніхто не заплаче
І за ніч з лиця не спаде.
А жаль – він дістане.
Але, як годиться, запізно.
Чи стрінеться ще він, козак,
Хоч колись де-не-де,
Чи ще заспіва
Української пісні?

А плакати треба.
Бо інший на кнопку натис
І нудиться світом
Під вбогі мелодії прісні.
І лиш за морями –
Чи й ближче? – чорнявий козак
Уміє співать української пісні...