вірші

Ніч на Івана Купала

О, це багаття – високе, чуже.
Тиша нестерпна запала.
Скільки у серці моєму пожеж
В ніч на Івана Купала...
Очі гарячії не відвести.
Що тобі посмішка в’яла?
Вкотре забула віночок сплести
В ніч на Івана Купала.
А понад річкою двоє прочан –
Що їм зозуля кувала?
Нащо ж ти так невідступно мовчав
В ніч на Івана Купала?
Відблиск багаття – обличчя твоє –
Вихопить темінь зухвала.
Я не злукавлю, а буду, як є
В ніч на Івана Купала.
Все в мені стихне колись, мов гроза.
То дожене мене кара.
Навіть за слово, яке не сказав,
Слово, якого я ждала.
Світлий і добрий, з твоєї вини
Жодна сльозинка не впала.
Ти пом’яни мене. І прокляни.
В ніч на Івана Купала.