вірші

Ні золота, ні грошей, ні звитяг
Не передам тобі у спадок, сину.
Лише одне – любити Україну.
Бо хто ж тоді? Оце собі затям.

Любов моя гірка, немов полин.
Я передам тобі її початок.
Уміння розуміти і прощати
Усе-усе, що зітре часу плин.

Тобі ще відкривать свої світи.
Та пам’ятай до болю, до оскоми –
Собі ніколи не прости й нікому
Дух рабства і манкуртства. Не прости.

Оце найбільше, що мені болить,
Я передам тобі у спадок, сину, –
Мій вічний біль, мій біль за Україну.
Не забувай про неї ні на мить.