вірші

«Поетам всіх віків була потрібна Муза.
А жінці хто потрібен, якщо вона поет?»
Ліна Костенко

Мій панцир із рипучих простирадл...
В настояній морській південній тиші...
А за стіною жінка вірші пише
І вже дороги їй нема назад.

Як важко жінці, бо вона – вона.
Їй тиснуть всі умовності правічні.
Їй тисне незаслужена вина –
Всім звична першорядність чоловіча.

І сумнів їй, мов риба, вирина.
І враз, слизький, втікає, мов медуза:
В чоловіків-поетів є їх Муза.
А в жінки хто, як Муза теж вона?