вірші

«Раб, прикоснувшийся земли Русской,
становится свободным».
Микита Муравйов,
Конституція, 2 варіант

Мені відомі Ваші чисті помисли,
Хоч, може, щось не бачиться здаля.
Я вірю Вам, але скажу по совісті,
Що віра все ж спіткнулася моя.

Згубилась наша воля між сторіччями.
Згубилася... Згубилась і поки
Нас, зігнутих в погибель, не порідшає,
Одне в нас буде ймення – кріпаки.

Красиві і високі Ваші помисли.
Та шибениця землю все ж гойда.
Гойднулося історії коромисло
І вихлюпнулась дійсності вода.

Все навпаки, добродію. Як боляче...
Тому, хто зовсім вільним був колись,
Хто завжди знав, що всі народи – родичі,
Але від цього сльози не лились...

Все навпаки, добродію...
Як боляче...