вірші

Львову

Очистить душу власну від ганьби,
Від скверни і від помислів вульгарних...
У черзі до підвальної кав’ярні
І не шукала б істину, якби

Я менш була закохана у Львів,
В дахівки, брами, вулиці і вежі...
І очі в мене, наче дві пожежі,
Між блискавок палали, між громів.

Я так це місто віддано люблю,
Що наче в храм, заходжу в нього й плачу.
Я ще й сама не знаю, що це значить,
І що з собою, власне, я роблю.

Якщо свій хрест притомишся нести,
Якщо колись розпустиш своє віче,
Тоді вже, боже, ти не допусти,
Щоб на Вкраїні та погасли свічі...