вірші

«Цвіте терен, цвіте терен…»
З пісні

Килимом білим цвіте на горі.
Здалеку – м’яко.
А підійди, зачепи і ті квіти збери –
Як то?
Цвіт опадає, навкруг зеленець.
Очі жіночі.
Ти перекинув, друг-вітерець.
В небо місточок?
Цвіт опадає, іду по землі –
Нікуди стати.
Як же мені в повсякденній імлі
Цвіт не топтати?
Цвіт не топтати, по ньому йдучи, –
Лячно, одначе.
Та і простіше так – йди і топчи –
Він не заплаче.
І обламати розквітле гілля –
Що він там вродить?
Він не заплаче, заплачу лиш я –
Годі вже, годі...
Терен квітує на схилі гори –
Гордо, безкрайо...
Жду, відбіліють його прапори –
Терну чекаю...