вірші

Кінець осені на березі моря

Тримаю літо за кінець хустинки,
Що вже давненько прагне полетіть.
Я думала: ось тут моя зупинка.
Чого б іще, здавалося, хотіть?

Ось постіль павуки собі мотають.
Ось воєдино – радощі й жалі.
І стомлено над морем пролітають
З моєї України журавлі.

Чи долетять? Бо їм летіть неблизько.
Сумує кипарис, немов скрипаль.
Так жалко журавлів високих низку,
Так їх ключа зажуреного жаль.

Я повернусь, де осінь землю вкрила,
Де з першим снігом скоро вже зима.
Там і мої ростуть-міцніють крила,
А без тії землі – мене нема.