вірші

Хоч слово сказати.
Хоч слово, бо душить межа.
А там, за межею,
Ні прощення вже,
Ні терпіння.
Ні пекла, ні раю –
Тріщить найміцніше коріння.
І стежка за обрій –
Мов слід від вужа.

Лише за межею
Приходить німе каяття.
Ніколи, ніколи
У вітер шалених експресій...
Зірвати стоп-кран
І втікати від затхлих експресів...
А мрія? А пісня?
А предки і дух? А життя?..