вірші

Картина

У волоссі заплутався місяць
сріблястий на чорному
світлом невпевнено
впав на високе чоло
очі засмучено дивляться
в човен розколений
сонце заходило червоно
вітру чекає Вона
руки при місячнім сяйві
біліші за смуток і стогін
брови синіють мов сливи
розлуплені надвоє
поту краплини у ямці тремтливій захекані
губи розтулені гріють
свій сум на оранжі лиця
вітер із вій по щоках наболілих стікає
вниз шелестить по лекальному контуру
падає
як їй підняти той вітер
коли він втікає крізь пальці
прагне щомиті у простір злетіти
як жаль
жаль відпустити із серця з обличчя із мороку
адже хвилина минула коли цілував