вірші

Гроза у серпні

Прощається з літом –
Дзвенить, як розбитий кришталь.
Мов роки під ноги,
Жбурля у степи блискавиці.
Вона, мовби жінка,
Що в осінь дочасно прийшла:
І прагне, й боїться
В минуле дивиться...