вірші

Дощу сліпого шовк стіка мені по стегнах,
А я тобі лечу – безпечна і легка.
Тебе оберіга твоя одвічна флегма,
Та в цей весняний день вона така крихка.

Та що ж ти, наче ніч в ромашкових заметах,
Оспівуєш плачем кохання золоте?
З-під каменю візьми душі моєї кетяг
Вона в твоїх руках ще більше розцвіте.

Є магія очей. У них своя розмова.
Тоді мій впертий біль дорівнює нулю.
Є магія очей, а є одного слова,
Єдиного, що я скажу тобі: люблю...