вірші

До однодумців поета

Всім не вистачить вміння й такту
І на себе прийняти бій,
Відчуваючи не абстрактний,
А конкретний пекучий біль.

Ми буваєм святі і ниці.
Ми залежні від плину мод.
А в Поета душа іскриться
І вмирає за свій народ.

І яка б не була спокуса
З ним разом за народ страждать,
Не робіть із митця Ісуса,
Аби зрадивши, розіп’ять.