вірші

Біломор-канал

Ми ще не знаєм достеменно
Своїх загублених могил.
Збирають стертих поіменно
Вже люди наші, не боги.

Я принесла б вам, рідні, квіти...
В тайгу? У гори? Чи в піски?
Там, де канал оцей проритий,
Можливо, вашії кістки?

І лиш скупе північне сонце
Прозору воду вигляда...
Боюсь, що в Біломор-каналі
Вода червона чи руда...