вірші

Вже світанок. Просипайся, любий.
Спиш так солодко – будить тебе шкода.
Посміхнулись ледь розкриті губи –
Просипатись – це ще не біда.
Посмішку ловлю тієї ж миті
Ніжним поцілунком – просипайсь.
Очі добрі, теплі і розкриті –
Юні очі, як сама весна.
Я собі кажу: в оцю хвилину
Припади до нього і молись, -
На Землі малесенька пилинка,
В світі найнещасніша колись.
А сьогодні ти найщасливіша...
Варто було ждати все життя,
Навіть два життя, як буде інше, -
Щоб таке розквітло почуття.
Вже світанок. Озеро парує,
Сонечко зависло у вікні.
Що нам спільний день цей подарує,
Те вже й стане долею мені.
Я давно-давно забула чути,
Як сміюся, – бачиш, – я сміюсь.
І, мов хмарка, щоби в небі збутись,
Я тобі, мов вітру, віддаюсь.