вірші

Вулканічна поява твоя,
Наче світла гора, – на ґанок.
Як бентежно і радісно я
Привітала цей білий ранок!
Виглядала тебе, немов
Рятувальника в штормі моря.
Ти моя нелегка любов –
Порятунок від бід і горя.
Я приймаю усе, як є –
Порятунок не вибирають.
Гострий вітер у вікна б’є,
Ночі вогники догорають.
Ось і вимкнули ліхтарі.
Ти і ранок – достатньо світла.
Всі печалі свої старі
Ми облишимо. Бо розквітла
Новорічна ялинка нам.
І печалитись вже негоже.
Лиш любити, радіть дарам.
А печалитись? Трішки, може...
Бо щораз Новий рік хуткіш
Нам з тобою дарує свято.
Я ще й той новорічний вірш
Не закінчила – не завзята.
Хоч до свята ще кілька днів,
Але ти – завжди моє свято.
І так само, як рік новий,
Твій прихід мені не вибирати...