вірші

Всюди палять торішнє листя.
Вгору, в холод летять дими.
Ох, яке ж і похмуре місто,
У якому зустрілись ми...

Як же сіро, і як буденно –
Сніг зійшов, а трави нема.
Як лічу я хвилини ревно –
Від чекання мороз пройма.

Не побачимось! Не приїдеш!
Жертви підступу, жертви зла
Анаконди з величним німбом,
Плагіатки, що зло несла.

Простимо її поодинці.
Ти – за мене, за тебе – я.
Вслід не будем плювати жінці,
Хоч і знаємо, що змія.

Що зросла у тернах колючих,
Щоб розносити скрізь біду,
Щоб жалити, кусати, мучить –
Все найгірше в однім ряду.

Хай простяться їй мої сльози
І образа також твоя,
Хай минають вітри і грози
І в своїх, і в чужих краях.

Бачиш, рідний, торішнє листя
Всюди палять – летять дими.
Нас спалили у цьому місті,
Де колись і зустрілись ми.

Бачиш, рідний, усе минає.
Всюди палять – спалімо й ми.
Вгору, в холод летять над краєм –
Над твоїм і моїм – дими.