вірші

Вступили флейти. Музика в душі.
Вступили флейти – ніжність незбагненна.
Не може бути, бо душа вогненна,
Та захлинутись ніжністю спішить.

Щасливим бути важко. Стан такий,
Коли не пишуться ані листи, ні вірші.
Не вірю в щастя. Та собі: повір же!
Щось заважає? Так. Мої роки,

А ще обставини, а ще імунітет,
Стійкий до щастя, ще – кінець відомий,
І те, що щастя це не має дому...
Поет щасливий – рідко ще поет.

Я щастя переношу, мов застуду.
Апатія, сонливість і гарячка.
І посмішка, якась дурненька наче,
Усім говорить: я це перебуду.

Це все мине, все буде знову звично.
Стан буде той, що віршів знов наплодить.
Він буде змінюватись лише від погоди.
А щастя мені, може, і не личить.

Але сьогодні – музика в душі.
Звучить так гарно соло саксофона.
І що мені тепер до телефону –
Нехай хтось інший на дзвінок спішить.

А я щаслива...Губи аж болять –
Так довго посмішку тримаю на обличчі.
Мені – і стільки щастя? Я позичу
Усім, хто в черзі ще за ним стоять.

А потім, як навалиться печаль,
І зіб’є з ніг велика хуртовина,
Мені його позичить хтось краплину.
А віддавати – зовсім не втрачать...