вірші

В цей час мені завжди писалось стрімко –
За думкою встигала ледь рука.
Моє натхнення, ніби голос скрипки,
Було зі мною. Нині не гука.

І Муза зрадила – нема її і близько.
А рік кінчається. І думаю про те,
Що варто б підвести якусь хоч риску –
Яке було життя в нім? Непросте.

І може бути, слова цього досить.
Усе, що відбулося, – все моє.
Та є ще день. І серце чогось просить.
...Щоб трепетно забилося твоє.