вірші

У квітні випав сніг. Оце вже й справді,
Проснувшись рано, бачу у вікно,
У квітні – сніг. І що йому я рада.
До мене всі дороги замело.

А ще тому, що знову чорно-біло
І весело не дуже, – як мені.
Не відбіліло і не відболіло –
Затерпло, ніби ягода в вині.

Храни мене, любове, що минула!
Храни тепер від себе до кінця.
Храни, аби я й думати забула
Про те, що недостойне мудреця –

Про тебе, о, любове. Я не хочу
Іще колись цей шлях ізнов пройти.
Заплющу очі і розплющу очі –
І так, і так – однаково. Скрізь – ти.