вірші

Це так, до слова – всякого бувало.
Цвіло і в’януло, дощило і мело.
І відчуття, що ми – чудова пара,
І що не пара зовсім – теж було.

Любов – це біль. Страшнючий. Навіть дуже.
Ти в тім не винен, що болить мені.
З тобою подолала я байдужість.
В собі – свою. Але твоєї – ні.

Після шаленства маємо розлуку.
(Поки що – ні. Накличу. Я – це я.)
Та вслід тобі вже простягаю руки –
Нема тебе. Усюди – тінь твоя.