вірші

Це не просто слова, що написані так,
Мов чорнило хтось, щоби не капало, витер.
Це не просто слова, це – душа і це знак.
І це сильне – сильніш, ніж сьогоднішній вітер.

Він ламає дерева і рве проводи,
Він зриває дахи і свистить буревієм.
І якщо ти озвешся сьогодні сюди,
Я повірю у долю. І в щастя повірю.

Мені страшно, як він у шибки стугонить,
Фартушки оцинковані з вікон зриває.
І густе гайвороння у небі шумить,
І нічого від тебе і досі немає.

Чорні хмари такі, ніби злива лине –
Не буває таких у лютневому небі.
Я кажу ті слова, що є суттю мене –
Я люблю тебе. І – мені страшно за тебе.