вірші

Це не прощання з любов’ю до тебе,
А лише з тобою.
І то лиш з можливістю
Бачити, чути, радіти.
Бо це небезпечно
І далі нам гратись судьбою,
Так само, як бавляться
Чимось новесеньким діти.

Ніхто не втікає.
Ніхто ні за ким не женеться.
І зустріч остання
Була, мов не зустріч остання.
Отак – без пояснень...Це гірко.
Нічого, минеться.
І це ж не прощання з любов’ю.
Це просто прощання.

Я знаю, що буду
На постать знайому летіти.
І на півдорозі спинятися –
То лише схожий.
Прощатись з тобою
І зустрічі знову хотіти...
Хоч би хоч на відстані.
Хоч випадкової, може...

Незатишно – мало сказати.
Вірніше, нічого.
Та ще, як на те,
І холодним же видався грудень...
Так якось похмуро в цім світі
Все стало й убого.
І так невідступно
Пече щось там глибоко в грудях.

Коротке життя,
Але можна прожити їх кілька
В одному короткім –
І я ще одне проживаю.
Я все розумію,
З усім я погоджуюсь. Тільки
Так боляче й сумно,
Коли тебе в мене немає...