вірші

Теперішнє отруєне минулим.
Майбутнє теж отруєне минулим.
Заволокло, всмоктало, наче мулом,
Туди, в минуле. Ми б усе забули,

Але природа проти. Пам’ять – з нами.
Ця вічна розпорядниця й владика.
Тебе цілую – поруч пам’ять диха.
Пронизує, мов блискавка з громами.

Стерильне почуття, від всього вільне...
Ось нереальність, мрія. Серце просить.
Та сніговик цей котиться і вносить
Теперішнє в минуле і стерильне

Не вийде почуття – минуле всюди.
А ми дорослі – можемо зіграти
Так, мов минуле загатили в гати.
Та все ми пам’ятаємо. Ми люди.