вірші

Так в’яло починається весна...
Страшні вітри лише пилюку гонять.
Немає затишку – лише вітри сифонять,
І зелень так повільно пророста –
Як пізно починається весна!

Та починається! Невпевнена й бліда,
Прокльовується зелень далі й далі.
І я зборола всі свої печалі –
Із снігом талим понесла вода
Кудись далеко їх – біжать нехай,
Назад нехай ніколи не вертають.
Хай довго ще не буде видно краю,
Бо я не хочу знати слова край...

Бо все іще попереду – усе!
Безмежне щастя також буде. Буде!
І на шляху моїм чудові люди
Зустрінуться. І вже весна несе
Мені життя, наповнене добром,
Від тебе звістку і відкрите серце –
І я готуюся уже зустріти все це –
А світ такий прекрасний за вікном!